Передумови масових арештів
Активізація національно-культурного життя в Україні в період десталінізації, зародження політичної течії у "шістдесятництві" викликали незадоволення можновладців як у Москві, так і в Києві. У часи правління Хрущова було заарештовано близько 800 осіб за так звану антирадянську діяльність. На початку 1970-х років тодішній голова комітету держбезпеки УРСР Віталій Нікітченко звернув увагу вищого політичного керівництва на зростання кількості осіб, які виготовляють і поширюють ворожі за змістом листівки, а також позацензурні твори. Радянські органи держкомпартійної верхівки були занепокоєні масштабами діяльності самвидаву в Україні, налагодженням дисидентами каналів для нелегального переправлення матеріалів за кордон, встановленням контактів із українською діаспорою, а також поширенням антирадянської літератури із зарубіжних країн. Ці занепокоєння відобразились у змісті постанови ЦК Компартії України, яка мала назву "Про заходи по протидії нелегальному розповсюдженню антирадянських та інших політично шкідливих матеріалів".
Виконуючи постанову, комітет держбезпеки України влітку 1971 р. почав реалізовувати спецоперацію під кодовою назвою "Блок". Так називали самих людей, які "блокувалися" між собою, тобто найбільш активні націоналісти, що поширювали антирадянські матеріали. У полі зору КДБ опинилося близько 29 осіб, так званих фігурантів справи "Блок". Через кілька днів після схвалення постанови ЦК КПУ наприкінці липня 1971 р. комітет держбезпеки порушив справу щодо поширення позацензурного журналу "Український вісник" і дійсно розпочалося полювання на тих, хто виготовляв його та інші самвидавні матеріали.
Кого затримували та що їм інкримінували
Початком репресивної акції у січні 1972 р. стала так звана "справа Добоша". Ярослав Добош – був студентом із Бельгії, членом спілки української молоді, який співпрацював із закордонними частинами організації українських націоналістів.
.jpg)
Його затримання стало відправною точкою до інших арештів. Генеральний погром відбувався по суті в атмосфері шпигуноманії. КДБ хотіло виправдати репресії 1972 р., представивши творчу молодь як людей, які мали контакти із ЦРУ, по суті діяли в інтересах закордонних спецслужб. Але, хоча справа провалилася, і студент не зіграв роль такого емісара еміграційних сил, який координував ворожу роботу в Україні, арешт Добоша викликав подальші ідеологічні чистки в Україні.
.jpg)
Внаслідок політичних репресій, які розпочалися у січні 1972 р. і тривали аж до 1973 р. за ґратами опинилося понад 89 представників творчої інтелігенції, яких звинувачували у розповсюдженні самвидаву. У січні було заарештовано Івана Світличного, Василя Стуса, Євгена Сверстюка, Олеся Сергієнко. За ґратами опинилися В’ячеслав Чорновіл, подружжя Калинців, художниця Стефанія Шабатура, священник Василь Романюк, який згодом став патріархом Української православної церкви під іменем Володимир. Крім арештів в Україні відбувалися сотні обшуків.
Методи тиску на заарештованих
Репресії 1972 р. були масштабними і досить жорстокими, із тиском та спекуляціями. Так, заарештовану Надію Світличну лякали тим, що в неї відберуть сина, подружжю Калинців погрожували, що їх семирічну дитину відправлять до притулку.
У слідчому ізоляторі львівського КДБ певний час утримували Атену Пашко – дружину В’ячеслава Чорновола, щоб він визнав себе головним редактором позацензурного журналу "Український вісник". Погрожували заарештувати і Валентину Чорновіл – сестру дисидента, якщо він не почне співпрацювати зі слідством.
Фото: Історична правда
