Передачі з архіву Українського радіо

The National Interest пише про системне знищення свободи віросповідання на окупованих територіях України. Кремль фактично ліквідує незалежні церкви і підпорядковує релігійне життя Російській православній церкві. Йдеться не лише про контроль, а про створення ідеологічної "віри в Путіна", де релігія стає інструментом війни та пропаганди.

Репортаж The Guardian розповідає історію українського військового, якого офіційно визнали загиблим і поховали. А через три роки він подзвонив матері після звільнення з російського полону. Текст показує не лише драму однієї родини, а й масштаб проблеми з ідентифікацією тіл та долею зниклих безвісти.

CNN написав складний і незручний текст про зворотний бік війни: як фронтовий досвід, травма і хронічний стрес впливають на родини військових і можуть призводити до зростання домашнього насильства. Це ще один вимір війни, який залишається поза фронтом, але глибоко вражає українське суспільство.

У матеріалі від NBC News йдеться про українських біженців, які після років війни дедалі частіше сумніваються, чи зможуть повернутися додому. Як адаптація, робота і нове життя за кордоном співіснують з відчуттям втрати дому і страхом перед майбутнім України. Чи не ризикує країна втратити мільйони своїх громадян назавжди?

Мік Раян у своєму особистому блозі Futura Doctrina пише про "стратегічний дефіцит навчання": попри чотири роки війни, західні військові інституції часто ігнорують уроки України — аж до того, що після масованих атак іранських дронів США звернулися до Києва по експертизу боротьби з "шахедами".

Foreign Policy публікує колонку Адріана Каратницького про "парадокс національного консерватизму": попри риторику про суверенітет і національну державу, багато діячів руху MAGA дистанціювалися від підтримки України. Автор вважає, що цей розрив між ідеологією та практикою поступово слабшає — і частина американських консерваторів може знову повернутися до більш проукраїнської позиції.

ABC News розповідає про війну очима українських дітей: їхні листи й історії показують не лише втрату дому, друзів і нормального дитинства, а й глибоку психологічну травму, яку війна залишає навіть після евакуації. У матеріалі також ідеться про іншу довгострокову загрозу — зруйновану освіту, емоційне виснаження і покоління дітей, яке дорослішає надто рано.

CNN розповідає, як після чотирьох років війни рейв-культура стала для частини українців формою спротиву і способом пережити стрес. Клуби у Києві та Харкові продовжують працювати навіть під час обстрілів і блекаутів, а для багатьох молодих людей танці залишаються способом зберегти відчуття спільноти й нормального життя.

- Politico опублікувало колонку про Іран. Він, як і Сирія та Венесуела, переконався: риторична солідарність Москви не означає реальної допомоги у критичний момент. Це підриває образ Кремля як лідера так званого "багатополярного світу" і показує цого реальні можливості впливу.

- Detektor.Ba оприлюднило інтерв’ю громадянина Боснії і Герцеговини Селвера Хрустича, який воював у російській армії проти України. У полоні в українській в’язниці він розповів про шлях вербування іноземців, умови служби та хаотичну організацію російських підрозділів.

- У The Loop вийшов аналітичний матеріал про те, як російська національна ідентичність залежить від війни проти України. Після розпаду СРСР Росія так і не сформувала стабільного уявлення про власне місце у світі. Тому контроль над Україною важливий для Москви як доказ статусу великої держави. 

- Команда The New York Times розповіла, як працює система повітряних тривог в Україні, яка щодня рятує життя цивільних. Журналісти отримали рідкісний доступ до підземного ситуаційного центру в Харкові. Фахівці показали, як вручну запускають сирени, відстежуючи загрози на радарі.

The Guardian опулікувало розслідування про те, як ЦРУ та MI6 ще до 24 лютого 2022 року отримали детальні плани російського вторгнення в Україну. Видання описує попередження Москві, спроби переконати союзників і дилему Києва між підготовкою та недопущенням паніки.

BBC News описало, як чотири роки війни змінили звичайних українців. Семеро героїв — від баристи й біоінженера до працівника НУО — розповіли, як стали солдатами, операторами дронів чи пережили полон. Йдеться про безстрокову службу, втрати, психологічну трансформацію і нову систему цінностей.

The Globe and Mail звернуло увагу, що війна в Україні стала для світу трагічною буденністю. Автор аналізує скорочення військової допомоги, зміну глобального порядку та втому Заходу від конфлікту. Попри це, українці продовжують чинити спротив.

Associated Press підсумовує чотири роки повномасштабної війни в цифрах. Агентство наводить оцінки військових втрат з обох сторін, кількість загиблих цивільних та оцінку масштабу окупованої території України. Це структурований огляд масштабу війни, який показує її людську, військову та геополітичну ціну.

   Guardian підсумовує, які питання залишилися після Мюнхенської конференції з безпеки: чи "прокинеться" Європа в обороні, чи витримає трансатлантична єдність і чи можливий мир для України без довгострокових гарантій безпеки.

  CEPA аналізує, чому військова допомога Україні часто була запізнілою й фрагментованою, і як Європа тепер шукає сталі механізми підтримки — від SAFE і "данської моделі" до використання заморожених російських активів.

  Foreign Affairs описує п’ятий рік війни як змагання на виснаження: Росія тисне через фронт і удари по інфраструктурі, Україна відповідає дальніми ударами та підвищенням економічної ціни агресії, але швидкого перелому не видно.

  BBC показує демографічний вимір війни: в Україні діє програма заморожування біоматеріалу для військових, яка дає родинам шанс на продовження життя після втрат, а держава паралельно уточнює правові механізми доступу до цих зразків.

The Washington Post пише про спробу повернення російського демократичного голосу до європейського простору. На думку автора, Європа готується до неминучих політичних змін у РФ і вже обговорює дорожню карту переходу після Путіна. Йдеться не лише про санкції й підтримку політв’язнів, а й про бачення майбутньої демократичної Росії як частини європейської архітектури безпеки.

Al Jazeera публікує репортаж про окупований Донбас, який Москва перетворює на мілітаризовану економічну базу. Війна породжує корупцію, чорні ринки наркотиків і зброї, а будівельні проєкти служать політичним театром та збагаченню еліт. Донбас сьогодні — не лише фронт війни, а й майданчик для контролю, економічної експлуатації та демонстрації сили на європейському континенті.

Мирні переговори Трампа фактично працювали на Москву, — пише Bloomberg News. Путін використовував дипломатичні процеси для політичного прикриття, продовження вторгнення та обмеження постачання зброї Україні. Автор закликає Білий дім до більш жорсткого тиску на Кремль, аби змусити припинити агресію. А мирний процес мав би спиратися на реальні гарантії, а не на формальні переговори.

CBS News описує, як українську військову програму підготовки пілотів дронів перетворили на відеогру для геймерів по всьому світу. Гра Ukrainian Fight Drone Simulator (UFDS) дозволяє відчути адреналін бойових місій, але не розкриває тактику та секретні дані. Розробники хочуть навчити молодь основам керування дронами й зацікавити в роботі з безпілотниками. Розширити привабливість гри планують через чемпіонати та змагання онлайн.

RUSI публікує текст британського дослідника Річарда Конноллі про те, чому санкції й економічний тиск навряд чи самі по собі зупинять війну: великі конфлікти зазвичай завершуються не через високу ціну війни, а через поразку на фронті, тріщини в елітах або кризу режиму — і Росія, попри помітне економічне напруження, поки що вміє із цим жити.

Репортаж Пітера Бомонта описує прифронтовий Херсон, де повсякденність перемістилася під землю: підвали стали одночасно укриттями, "клубами життя" і робочими просторами, а місто намагається вижити між обстрілами, дронами та антидроновими сітками, які дають людям хоча б часткове відчуття безпеки.

Аналітичний текст 1945 із посиланням на оцінки західних джерел розбирає логіку російської "війни на виснаження": Москва може роками поповнювати армію і приховувати реальну ціну втрат, але таке повільне просування і ставка на застарілу техніку ставлять під сумнів саму ідею "перемоги".

Матеріал The Japan Times (репортаж AFP) показує інший вимір війни — іноземних військовополонених, які воювали на боці Росії і тепер опинилися в українській "тюремній невизначеності": багато хто говорить про обман або примус під час вербування, а перспективи обміну для таких людей часто туманні, бо їх не поспішають "забирати" ні Москва, ні країни походження.

Колумніст Гідеон Рахман пише для FINANCIAL TIMES, що тристоронні переговори щодо України вперше за роки створюють видимість руху до миру, але насправді впираються в нерозв’язне територіальне питання, де жодна зі сторін не готова поступатися. Попри зростаючий тиск на Росію й втому України від війни, мирний процес обіцяє бути довгим і крихким, а бойові дії, ймовірно, триватимуть і надалі.

Нова колонка Марка Галеотті для британського видання THE TIMES показує, як непередбачувана й жорстка політика Дональда Трампа, яку в Москві колись вважали шансом, дедалі більше змушує Владіміра Путіна боятися ізоляції та власної вразливості в новому світовому порядку.

Матеріал BBC пояснює, як успадкована від СРСР система централізованого опалення робить українські міста особливо вразливими до російських ударів узимку, перетворюючи холод на ще один інструмент війни.

В аналізі EUvsDisinfo йдеться про те, як удари Росії по українській енергетиці взимку супроводжуються дезінформаційними наративами, що виправдовують холод як "інструмент миру" і перекладають відповідальність за страждання цивільних на українську владу.

Bloomberg Opinion опублікував колонку Марка Чемпіона. Основна теза: мовчання Владіміра Путіна щодо різких дій США може свідчити, що Кремль робить ставку на "велику угоду" з Дональдом Трампом про сфери впливу, яка загрожує Україні та підриває роль Європи.

The Washington Post пише про падіння міжнародного авторитету Владіміра Путіна через ослаблення та поразки союзників Росії і про нездатність Кремля підтримувати партнерів на тлі затяжної війни проти України та все жорсткішої політики США.

Про слабкість російського диктатора цього тижня писали навіть в далекій Гані. Автор видання Modern Ghana теж описує хиткість положення Росії на світовій арені — і стверджує, що через зацикленість путіна на Україні страждають його союзи.

Кореспондент видання The Guardian Пітер Бомонт відвідав Бучу і написав про те, як українці справляються з наслідками російських ударів по енергетиці під час лютих морозів.

The Moscow Times опублікувало аналітичну колонку про те, як війна Росії проти України, що вже триває довше, ніж участь СРСР у Другій світовій, руйнує міф про російську військову непереможність. Попри значні ресурси та підтримку союзників, Москва не змогла досягти вирішальної перемоги й обмежилася жорстокою окупаційною практикою та терором проти цивільного населення.

The Guardian написав про затягування завершення війни Росії проти України, незважаючи на активну дипломатію та численні переговори на високому рівні між Україною, США та європейськими союзниками. Росія не демонструє готовності до компромісу, а атаки на критичну інфраструктуру України тривають, посилюючи тиск на цивільне населення.

Anadolu Agency аналізує війну Росії проти України через призму ідентичності, суверенітету та гарантій безпеки. Видання наголошує на важливості інтеграції України у ширшу європейську або трансатлантичну архітектуру безпеки, і відзначає унікальну роль Туреччини як потенційного посередника у мирних переговорах.

The New York Post опублікувала репортаж про Тревора Ріда — колишнього морського піхотинця США, який після звільнення з російської в’язниці добровільно поїхав воювати за Україну. У матеріалі описано його службу у добровольчому підрозділі поблизу Бахмута, важке поранення під час бойової операції та подальше лікування. Для Ріда війна стала не лише актом помсти, а й способом повернути відчуття свободи та власної гідності.