Проєкт про історію світової політики та вплив подій минулого на сьогодення. Авторка зосереджується на маловідомих, забутих, прихованих або сфальшованих фактах міжнародної політики та історії. Ці факти напряму чи опосередковано мали чи й досі мають вплив на українську політику, а також на війну, яку веде Росія проти України.
Сьогодні відносини між Україною та Узбекистаном можна охарактеризувати як стримано-прагматичні, дипломатично коректні та сфокусовані на економіці, попри складне балансування Ташкента в умовах російської агресії проти України. Попри доволі ускладнену логістику через повномасштабну війну, Україна є важливим торговельним партнером Узбекистану в Центральній Азії. Так, Узбекистан поки приречений мати тісні контакти з Росією, але при цьому намагається дистанціюватися, налагоджуючи взаємовигідні відносини не лише з Китаєм, а Південною Кореєю та Японією. Та крім економічних зв’язків, є суто людський вимір взаємовідносин. Приміром, маловідомий факт, як українці рятували останніх нащадків Хівінських ханів, яких більшовики силоміць вивезли з батьківщини. Про це й багато іншого ми говорили з директоркою Українсько-Тюркського центру Мариною Гончарук.
Ми продовжуємо розповідати про одіозного політика й творця Югославії Йосипа Броз Тіто. На відміну від Сталіна чи Мао, Тіто не проводив масових кривавих чисток чи штучних голодоморів у мирний час. Він побудував "соціалізм з людським обличчям": югослави мали право вільно їздити за кордон, слухати західний рок, купувати джинси та мали значно вищий рівень життя, ніж у СРСР. Тому в пам'яті багатьох людей він залишився "добрим королем", хоча з погляду політології був класичним авторитарним правителем, який любив розкіш і також створив свій культ особи. Типовий чи не типовий комуніст? Три офіційні дружини, сини, які росли без батька, компроміси, особисті зради, політичне маневрування й країна, що не вижила без свого головного стрижня – диктатора. Про все розповідаємо разом із кандидатом історичних наук, доцентом кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Максимом Каменецьким.
На відміну від Гітлера чи Сталіна, які були ідеологічними фанатиками, готовими жертвувати мільйонами заради догми, Йосип Броз Тіто в аналітичних записках ЦРУ описувався як "ідеологічний опортуніст" та "абсолютний прагматик". Один із його біографів доводить, що Тіто використовував комунізм як інструмент для здобуття та утримання влади, але легко відступав від марксистських догм, якщо цього вимагала реальність. Він без вагань дозволив приватну землю, відкрив кордони для заробітчан та брав гроші у капіталістів, що для класичного комуніста було смертним гріхом. Його головним рушієм було виживання - власне та його держави. Він був м’яким диктатором - із селянами чи партизанами він міг пити міцну ракію, грубо жартувати та говорити простою народною мовою, і здаватися "своїм хлопцем". А за кілька днів — приймати королеву Великої Британії Єлизавету II або диктувати умови Микиті Хрущову, демонструючи аристократичні манери, курячи дорогі гаванські сигари та розмовляючи ідеальною німецькою мовою. Тож, яким був творець Югославії, яка за 20 років після його смерті зникла з карти світу? Розповідає про це Максим Каменецький, кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Коли мова заходить про створення першої радянської атомної бомби, то можна почути, що без шпигунських даних, отриманих безпосередньо в серці американського Мангеттенського проєкту, нічого в СРСР не вийшло б. Це так лише частково. І про це ми говоритимемо з народним депутатом України п’яти скликань, міністром охорони довкілля та ядерної безпеки 1992-1998 років Юрієм Костенком. А також згадаємо українських учених із Харкова та Києва, без яких неможливо уявити ядерної фізики як теоретичної, так і практичної, поговоримо про ціну, яку сплатила Україна за свій внесок у гонку ядерних озброєнь і залишилася без третього за розміром у світі ядерного потенціалу.
За роки війни поняття "українськість" остаточно вийшло за межі суто етнічного походження (крові, мови за народженням, вишиванки) і перетворилося на потужний глобальний феномен. Ми говоримо не лише про це, а й про вічне протистояння ми — вони. Де вони — наші вороги. Ми говорили про високі філософські матерії та про просте життя на землі сьогодні і завтра. Наша гостя — докторка філософських наук, професорка кафедри української філософії та культури КНУ ім.Тараса Шевченка, академічна директорка МВА-програм Единбурзької бізнес-школи в Україні, голова наглядової ради Українського культурного фонду Наталя Кривда.
В серпні виповнилося 180 років Смітсонівському інституту в Вашингтоні. Його історія, його діяльність не мають аналогів у світі. Сьогодні Смітсон – це найбільший у світі відкритий музейний комплекс. За свою історію Смітсонівський інститут розвинувся від суто науково-дослідної установи до глобального "культурного Червоного Хреста". Його міжнародна діяльність із порятунку спадщини під час криз розпочалася ще в першій половині XX століття, а 2010-го була офіційно оформлена у Смітсонівську ініціативу з порятунку культурної спадщини. Смітсонівська ініціатива в партнерстві з Лабораторією моніторингу культурної спадщини створила найбільшу у світі базу геопросторових даних щодо руйнувань української культури. І ця робота почалася ще 2014 року, а в 2022-ому переросла в масштабні акції допомоги. Свого часу кандидат історичних наук, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності Ігор Пошивайло стажувався в Смітсонівському інституті, а тому його розповідь про цей унікальний музейно-науковий комплекс вартує особливої уваги.
В день початку Другої світової війни ми продовжуємо розмову про ситуацію в Європі та світі саме з 1939 до 1941 років. Разом із співробітником відділу воєнно-історичних досліджень Інституту історії України Національної Академії наук Володимиром Литвином поговоримо про книгу, написану разом із Олександром Лисенком ''Ціна умиротворення. Як поступки агресору починають нові війни''. Говоритимемо також про те як нинішній російський диктатор наслідує Гітлера, укладаючи союзницькі угоди і про те як в сучасній Росії розповідають про пакт Молотова-Ріббентропа та початок Другої світової. Це друга частина розмови.
Щороку наприкінці серпня - початку вересня ми згадуємо про дві дуже важливі події - це підписання 1939 року пакту Молотова-Ріббентропа і початок Другої світової війни. Ми спробуємо згадати, як так вийшло, що 22 місяці СРСР і Німеччина були союзниками і партнерами, а після червня 1941-го стали ворогами. Як змінювалася пропаганда в Радянському Союзі та Британії, а ще про те, як нинішній російський диктатор наслідує Гітлера, укладаючи союзницькі угоди — розповість співробітник відділу воєнно-історичних досліджень Інституту історії України Національної Академії наук Володимир Литвин.
Сьогодні в центрі уваги знову буде сторічної давнини історія про військовий союз – Антанту. Що об'єднує уроки Першої світової війни, геополітику того союзу та нинішню війну Росії проти України? 1917–1919-го Антанта проігнорувала національне самовизначення України. А далі монстр-СРСР окупував половину Європи та розв'язав Холодну війну. Зараз підтримка України - це не просто благодійність, а розуміння того, що падіння України зруйнує всю архітектуру безпеки Заходу. Перша світова війна швидко переросла у виснажливу "війну заводів". Сьогодні війна в Україні знову повернула світ у реальність тривалого індустріального протистояння. Історія доводить, що геополітичний вакуум, слабкість союзів та нерішучість демократій завжди провокують тоталітарні режими на агресію. Докладніше говоримо з доктором історичних наук, професором кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій Ужгородського національного університету Ігорем Тодоровим.
Світові історики розглядають українську геральдику як невіддільну частину загальноєвропейського культурного процесу, побудовану на канонах класичної лицарської символіки. Але доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України Олег Однороженко доводить, що західноєвропейська геральдика розвивалася під впливом саме руської, української традиції, тісно пов’язаною з візантійською. В День Незалежності ми згадуємо історію нашого найкрасивішого в світі герба – Тризуба.