Передачі з архіву Українського радіо

Сьогодні продовжуємо розповідати, чому після смерті Йосипа Броз Тіто країна не змогла обрати нового лідера, й почався процес розпаду держави. Чому на початку 90-х років 20 століття колишня Югославія палала у вогні війни так сильно, що ООН змушена була вводити до Боснії та Хорватії миротворчі війська. Як Хорватія вийшла з війни і чому сьогодні хорватський сценарій примирення і реінтеграції не підходить для України. На всі ці питання знає відповіді кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Максим Каменецький.

Балкани називають перехрестям світів чи мостом між Європою та Азією. Впродовж століть через цю територію проходили міграції, прокладалися вигідні торгові шляхи, якими також ходили завойовники, і залишали по собі різні етнічні групи. Цей регіон був ареною боротьби між трьома великими силами: Османська імперія принесла іслам (так з'явилися боснійці-мусульмани та албанці). Австро-Угорщина поширювала католицизм та західну культуру (вплив на хорватів та словенців). Візантія, а згодом Росія, закріпили православ'я (серби, чорногорці, македонці). Але до Першої світової війни країни під назвою Югославія не існувало. Було два Королівства — Сербія та Чорногорія. І лише 1 грудня 1918 року було створено єдине Королівство сербів, хорватів та словенців. То чи не тоді були закладені перші міни уповільненої дії, які вибухнули наприкінці 20 століття? В першій частині розбираємося в цьому питанні разом із кандидатом історичних наук, доцентом кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Максимом Каменецьким.

Створити пантеон українських героїв — це хороша ідея. Та може перш ніж братися за повернення прахів відомих діячів національно-визвольних змагань додому, треба викорінити з публічного дискурсу радянсько-російські наративи про них, і натомість розповісти їхні правдиві історії, сповнені не лише героїзмом, а й помилками, любов’ю і великою вірою. На ці думки наштовхнули роковини з дня вбивства в Парижі Симона Петлюри та перепоховання на Національному військовому меморіальному кладовищі праху полковника армії УНР і другого голови Організації українських націоналістів (ОУН) Андрія Мельника та його дружини. Попри зусилля письменників, журналістів, істориків ми дуже мало знаємо про наших попередників, про тих, кому Україна боліла, й хто змушений був її покинути назавжди, й кого вбили чекісти, й хто помер своєю смертю далеко від рідного дому. Ми говорили про Петлюру, Винниченка і Мельника з українським істориком, києвознавцем, журналістом, дослідником національно-визвольного руху 20 століття в Україні Олександром Кучеруком.

Американський журналіст, аудіопродюсер і медіастратег Грем Гріффіт, якого всі називають Джі Джі, відомий у США як організатор одного з найпопулярніших радійних ток-шоу "On Point". Воно вийшло в ефір після теракту 11 вересня 2001 року, й за наступний період отримало чимало національних нагород. 2008-го Джі Джі очолив запуск масштабної щоденної новинної програми The Takeaway, назву якої можна перекласти як Висновок, на публічному радіо США. Прикметно, що всі ці програми працюють і досі. Згодом Грем Гріффіт почав викладати й зосередив свою увагу на роботі в країнах Східної Європи, приміром, у Болгарії, де навчав молодих колег вести журналістські розслідування, розпізнавати фейки і протидіяти дезінформації. Ми записували нашу розмову в суботу вранці, в нашій студії, на Хрещатику, а вночі був найлютіший за останній час обстріл Києва. Тим суботнім ранком я запитала Джі Джі: чи відчули ви за кілька днів у Києві, що ми живемо у війні?

Джон Адамс та Томас Джефферсон — другий та третій президенти відповідно. Адамс переміг на перших конкурентних виборах президента США, коли Джордж Вашингтон відмовився балотуватися на третій термін. Його друг і опонент Джефферсон автоматично став віцепрезидентом, але на наступних виборах переміг Адамса. Попри політичне суперництво та розбіжності у поглядах, вони були близькими друзями, вони сварилися й доходили до ворожнечі, роками не спілкувалися, але на схилі літ примирилися, листувалися і залишили нащадкам 158 листів, сповнених політично-філософських роздумів. Вони навіть померли в один день — 4 липня 1826 року, у 50-ту річницю підписання Декларації незалежності. Про все це й багато іншого говоримо з доктором філософії, асистентом кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Артемом Кошелєвим.

Ми маємо тисячолітню історію створення власної правової системи — від "Руської правди" Ярослава Мудрого до Універсалів Центральної Ради та Конституції УНР 1918 року, що стали вершиною української правотворчості. Сьогодні правники та правозахисники працюють над тим, аби українське законодавство та практика щодо прав людини співвідносилися зі стандартами Європейського Союзу. Разом із виконавчою директоркою ГО "Центр громадянських свобод" Олександрою Романцовою ми говорили також про те, як поєднати логіку війни з логікою демократії, про запит українців на справедливість, коли агресор має відшкодовувати матеріальні збитки, коли ті, хто задумали та ініціювали цю війну, мають опинитися на лаві підсудних воєнного трибуналу.

Сьогодні Північна Ірландія та Республіка Ірландія живуть у мирі, відносному спокої, але за різних умов. Північна частина острову – це Британські володіння, а південна – незалежна, заможна країна Європейського Союзу. Як і чому Ірландія розділилася? Чи справді лише релігійна несумісність протестантів і католиків стала причиною розпаду? Як попри війни і кров, нетерпимість і ворожість представники півночі і півдня дійшли згоди? І чи є шанси двом Ірландіям об’єднатися, адже станом на травень 2026 року згідно з опитуваннями, 59% у Республіці Ірландія та 63% у Північній Ірландії висловилися за об'єднання острова, якщо воно відбуватиметься в межах повернення до ЄС. Гостя — кандидатка історичних наук, наукова співробітниця Дублінського Міського Університету, українська громадська діячка міста Корк, авторка історичної агенції Літопис Незламності Олеся Житкова.

Початок 90-х для народів Югославії — це не лише розпад їхньої країни, а війна, біженство, сирітство, геноцид і велике горе. Страшні війни почалися в Боснії і Хорватії. ООН приймає рішення ввести миротворців у Боснію і Герцеговину. Це було частиною масштабної операції з врегулювання збройного конфлікту. Миротворці ООН (UNPROFOR - Сили ООН з охорони) почали прибувати в Боснію у червні 1992 року. А вже в липні до Югославії вирушили перші українські миротворці. 1995 року до Сараєво прибули двоє моїх сьогоднішніх гостей — колишній сержант Олександр Вишнівський і його ротний — полковник запасу Микола Крючков. Тут буде багато подробиць про їхній полон у сербів, про втечу з полону і повернення до нього, про свідчення в Гаазі в справі Радована Караджича.

Коли ми зазираємо в історію, якій тисячу й більше років, то, з одного боку, дуже важко знайти правду, особливо, якщо не зберіглося документів чи артифактів, а з іншого – дуже легко заповнювати білі плями припущеннями чи вигадками. Коли ми згадуємо про династійні шлюби з короляма Європи, які влаштовував для своїх дочок, синів і сестри Ярослав Мудрий, ми можемо потрапити у фантастично красивий світ, згенерований ШІ, а можемо зустрітися з тим, що історики й досі не знають, як насправді звали одну з дочок Ярослава, і чи справді інша дочка вийшла заміж за короля Англії й народила доньку, яка стала шотландською святою. Про всі ці загадки будемо говорити з кандидатом історичних наук, старшим науковим співробітником Інституту історії України НАН Вадимом Арістовим.

У жовтні 2022 року, до 30-річчя з дня смерті Віллі Брандта "Дойче Велле" видало статтю з великою кількістю фотографій. Називалася вона "Віллі Брандт – позашлюбний син, емігрант, бургомістр, канцлер". І цей заголовок відображає основні етапи життя політика – першого соціал-демократа на посаді канцлера ФРН. Яким він був, як формувався як політик? Гість — Сергій Стельмах, доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАН України.