Передачі з архіву Українського радіо

Le Monde аналізує, як Україна намагається вибити одну із головних опор російської воєнної машини — нафтовий експорт. Атаки на ключові порти й інфраструктурні об’єкти мають зменшити прибутки Кремля, ускладнити експорт і не дати Москві повною мірою скористатися зростанням світових цін на нафту.

The Japan Times розглядає провал російського вторгнення в Україну через контраст між амбіціями Кремля і реальністю на полі бою. Після років війни Росія просувається на метри, зазнає колосальних втрат і не досягає жодної зі стратегічних цілей. А от Україна зміцнює армію і навіть починає експортувати свій бойовий досвід союзникам.

The Moscow Times пояснює, чому переговори щодо війни в Україні не наближають мир, а навпаки затягують конфлікт. Росія використовує дипломатію як інструмент виснаження і виграє час. Натомість захід припускається стратегічних помилок, послаблює тиск і фактично дозволяє Кремлю продовжувати війну.

The Guardian розповідає про масштабну екологічну шкоду, яку війна Росії завдає Чорному морю. Видання описує зникнення видів, загибель дельфінів, забруднення води через вибухи, нафтові розливи та підрив Каховської дамби. На думку науковців, унікальна екосистема моря може зазнати незворотних змін.

Carnegie Endowment публікує тривожний прогноз про Росію після війни проти України. Навіть вийшовши з цієї війни виснаженою, економічно ослабленою і з підірваними збройними силами, Росія може стати ще більш озлобленою, реваншистською і схильною до нової конфронтації з Європою. Йдеться не лише про ризик прямої агресії, а й про довге протистояння Кремля зі США, Європою і НАТО.

The Washington Post написав про українську стійкість, яку найкраще видно не на фронті, а в університетських аудиторіях Києва. Американський соціолог, який приїхав викладати до Київської школи економіки, описує, як студенти і викладачі продовжують навчання під сиренами, переносять лекції в укриття і будують майбутнє країни буквально під час війни.

European Policy Centre аналізує небезпечну логіку територіальних поступок Україні в обмін на так званий мир. Визнання російського контролю над Донбасом чи іншими окупованими територіями не зупинить війну, а лише легітимізує агресію, послабить українську оборону і дасть Кремлю час підготувати новий удар.

CNN розповідає про майже невидиму, але надзвичайно важливу боротьбу України за повернення дітей, яких Росія депортувала, утримує на окупованих територіях або намагається перевиховати у власній системі. Коли офіційні механізми часто не працюють, українські волонтери, правозахисники і родини будують цілу підпільну мережу порятунку, ризикуючи заради кожної окремої дитини.

The National Interest пише про системне знищення свободи віросповідання на окупованих територіях України. Кремль фактично ліквідує незалежні церкви і підпорядковує релігійне життя Російській православній церкві. Йдеться не лише про контроль, а про створення ідеологічної "віри в Путіна", де релігія стає інструментом війни та пропаганди.

Репортаж The Guardian розповідає історію українського військового, якого офіційно визнали загиблим і поховали. А через три роки він подзвонив матері після звільнення з російського полону. Текст показує не лише драму однієї родини, а й масштаб проблеми з ідентифікацією тіл та долею зниклих безвісти.

CNN написав складний і незручний текст про зворотний бік війни: як фронтовий досвід, травма і хронічний стрес впливають на родини військових і можуть призводити до зростання домашнього насильства. Це ще один вимір війни, який залишається поза фронтом, але глибоко вражає українське суспільство.

У матеріалі від NBC News йдеться про українських біженців, які після років війни дедалі частіше сумніваються, чи зможуть повернутися додому. Як адаптація, робота і нове життя за кордоном співіснують з відчуттям втрати дому і страхом перед майбутнім України. Чи не ризикує країна втратити мільйони своїх громадян назавжди?

Мік Раян у своєму особистому блозі Futura Doctrina пише про "стратегічний дефіцит навчання": попри чотири роки війни, західні військові інституції часто ігнорують уроки України — аж до того, що після масованих атак іранських дронів США звернулися до Києва по експертизу боротьби з "шахедами".

Foreign Policy публікує колонку Адріана Каратницького про "парадокс національного консерватизму": попри риторику про суверенітет і національну державу, багато діячів руху MAGA дистанціювалися від підтримки України. Автор вважає, що цей розрив між ідеологією та практикою поступово слабшає — і частина американських консерваторів може знову повернутися до більш проукраїнської позиції.

ABC News розповідає про війну очима українських дітей: їхні листи й історії показують не лише втрату дому, друзів і нормального дитинства, а й глибоку психологічну травму, яку війна залишає навіть після евакуації. У матеріалі також ідеться про іншу довгострокову загрозу — зруйновану освіту, емоційне виснаження і покоління дітей, яке дорослішає надто рано.

CNN розповідає, як після чотирьох років війни рейв-культура стала для частини українців формою спротиву і способом пережити стрес. Клуби у Києві та Харкові продовжують працювати навіть під час обстрілів і блекаутів, а для багатьох молодих людей танці залишаються способом зберегти відчуття спільноти й нормального життя.

- Politico опублікувало колонку про Іран. Він, як і Сирія та Венесуела, переконався: риторична солідарність Москви не означає реальної допомоги у критичний момент. Це підриває образ Кремля як лідера так званого "багатополярного світу" і показує цого реальні можливості впливу.

- Detektor.Ba оприлюднило інтерв’ю громадянина Боснії і Герцеговини Селвера Хрустича, який воював у російській армії проти України. У полоні в українській в’язниці він розповів про шлях вербування іноземців, умови служби та хаотичну організацію російських підрозділів.

- У The Loop вийшов аналітичний матеріал про те, як російська національна ідентичність залежить від війни проти України. Після розпаду СРСР Росія так і не сформувала стабільного уявлення про власне місце у світі. Тому контроль над Україною важливий для Москви як доказ статусу великої держави. 

- Команда The New York Times розповіла, як працює система повітряних тривог в Україні, яка щодня рятує життя цивільних. Журналісти отримали рідкісний доступ до підземного ситуаційного центру в Харкові. Фахівці показали, як вручну запускають сирени, відстежуючи загрози на радарі.

The Guardian опулікувало розслідування про те, як ЦРУ та MI6 ще до 24 лютого 2022 року отримали детальні плани російського вторгнення в Україну. Видання описує попередження Москві, спроби переконати союзників і дилему Києва між підготовкою та недопущенням паніки.

BBC News описало, як чотири роки війни змінили звичайних українців. Семеро героїв — від баристи й біоінженера до працівника НУО — розповіли, як стали солдатами, операторами дронів чи пережили полон. Йдеться про безстрокову службу, втрати, психологічну трансформацію і нову систему цінностей.

The Globe and Mail звернуло увагу, що війна в Україні стала для світу трагічною буденністю. Автор аналізує скорочення військової допомоги, зміну глобального порядку та втому Заходу від конфлікту. Попри це, українці продовжують чинити спротив.

Associated Press підсумовує чотири роки повномасштабної війни в цифрах. Агентство наводить оцінки військових втрат з обох сторін, кількість загиблих цивільних та оцінку масштабу окупованої території України. Це структурований огляд масштабу війни, який показує її людську, військову та геополітичну ціну.

   Guardian підсумовує, які питання залишилися після Мюнхенської конференції з безпеки: чи "прокинеться" Європа в обороні, чи витримає трансатлантична єдність і чи можливий мир для України без довгострокових гарантій безпеки.

  CEPA аналізує, чому військова допомога Україні часто була запізнілою й фрагментованою, і як Європа тепер шукає сталі механізми підтримки — від SAFE і "данської моделі" до використання заморожених російських активів.

  Foreign Affairs описує п’ятий рік війни як змагання на виснаження: Росія тисне через фронт і удари по інфраструктурі, Україна відповідає дальніми ударами та підвищенням економічної ціни агресії, але швидкого перелому не видно.

  BBC показує демографічний вимір війни: в Україні діє програма заморожування біоматеріалу для військових, яка дає родинам шанс на продовження життя після втрат, а держава паралельно уточнює правові механізми доступу до цих зразків.

The Washington Post пише про спробу повернення російського демократичного голосу до європейського простору. На думку автора, Європа готується до неминучих політичних змін у РФ і вже обговорює дорожню карту переходу після Путіна. Йдеться не лише про санкції й підтримку політв’язнів, а й про бачення майбутньої демократичної Росії як частини європейської архітектури безпеки.

Al Jazeera публікує репортаж про окупований Донбас, який Москва перетворює на мілітаризовану економічну базу. Війна породжує корупцію, чорні ринки наркотиків і зброї, а будівельні проєкти служать політичним театром та збагаченню еліт. Донбас сьогодні — не лише фронт війни, а й майданчик для контролю, економічної експлуатації та демонстрації сили на європейському континенті.

Мирні переговори Трампа фактично працювали на Москву, — пише Bloomberg News. Путін використовував дипломатичні процеси для політичного прикриття, продовження вторгнення та обмеження постачання зброї Україні. Автор закликає Білий дім до більш жорсткого тиску на Кремль, аби змусити припинити агресію. А мирний процес мав би спиратися на реальні гарантії, а не на формальні переговори.

CBS News описує, як українську військову програму підготовки пілотів дронів перетворили на відеогру для геймерів по всьому світу. Гра Ukrainian Fight Drone Simulator (UFDS) дозволяє відчути адреналін бойових місій, але не розкриває тактику та секретні дані. Розробники хочуть навчити молодь основам керування дронами й зацікавити в роботі з безпілотниками. Розширити привабливість гри планують через чемпіонати та змагання онлайн.

RUSI публікує текст британського дослідника Річарда Конноллі про те, чому санкції й економічний тиск навряд чи самі по собі зупинять війну: великі конфлікти зазвичай завершуються не через високу ціну війни, а через поразку на фронті, тріщини в елітах або кризу режиму — і Росія, попри помітне економічне напруження, поки що вміє із цим жити.

Репортаж Пітера Бомонта описує прифронтовий Херсон, де повсякденність перемістилася під землю: підвали стали одночасно укриттями, "клубами життя" і робочими просторами, а місто намагається вижити між обстрілами, дронами та антидроновими сітками, які дають людям хоча б часткове відчуття безпеки.

Аналітичний текст 1945 із посиланням на оцінки західних джерел розбирає логіку російської "війни на виснаження": Москва може роками поповнювати армію і приховувати реальну ціну втрат, але таке повільне просування і ставка на застарілу техніку ставлять під сумнів саму ідею "перемоги".

Матеріал The Japan Times (репортаж AFP) показує інший вимір війни — іноземних військовополонених, які воювали на боці Росії і тепер опинилися в українській "тюремній невизначеності": багато хто говорить про обман або примус під час вербування, а перспективи обміну для таких людей часто туманні, бо їх не поспішають "забирати" ні Москва, ні країни походження.

Колумніст Гідеон Рахман пише для FINANCIAL TIMES, що тристоронні переговори щодо України вперше за роки створюють видимість руху до миру, але насправді впираються в нерозв’язне територіальне питання, де жодна зі сторін не готова поступатися. Попри зростаючий тиск на Росію й втому України від війни, мирний процес обіцяє бути довгим і крихким, а бойові дії, ймовірно, триватимуть і надалі.

Нова колонка Марка Галеотті для британського видання THE TIMES показує, як непередбачувана й жорстка політика Дональда Трампа, яку в Москві колись вважали шансом, дедалі більше змушує Владіміра Путіна боятися ізоляції та власної вразливості в новому світовому порядку.

Матеріал BBC пояснює, як успадкована від СРСР система централізованого опалення робить українські міста особливо вразливими до російських ударів узимку, перетворюючи холод на ще один інструмент війни.

В аналізі EUvsDisinfo йдеться про те, як удари Росії по українській енергетиці взимку супроводжуються дезінформаційними наративами, що виправдовують холод як "інструмент миру" і перекладають відповідальність за страждання цивільних на українську владу.